не знал куда отписать, решил -сюда. Своего рода прикол.
Вольный юморной перевод песни С. Никитина, Ю. Левитанского и Э.Колмановского "Диалог у новогодней елки"
На всякий случай сопровождаю оригиналом:
Цитата:
- Что происходит на свете?
- А просто зима.
- Просто зима, полагаете вы?
- Полагаю.
Я ведь и сам, как умею, следы пролагаю,
В ваши уснувшие ранней порою дома.
- Что же со всем этим будет?
- А будет январь.
- Будет январь, вы считаете?
- Да я считаю.
Я ведь давно эту белую книгу читаю,
Этот с картинками вьюги старинный букварь.
- Чем же всё это окончится?
- Будет апрель.
- Будет апрель, вы уверены?
- Да, я уверен.
Я уже слышал, и слух этот вами проверен,
Будто бы в роще сегодня звенела свирель.
- Что же из этого следует?
- Следует жить,
Шить сарафаны и легкие платья из ситца.
- Вы полагаете, всё это будет носиться?
- Я полагаю, что всё это следует шить!
Следует шить, ибо сколько зиме не кружить,
Не долговечна её кабала и опала,
Так разрешите же в честь новогоднего бала,
Руку на танец, сударыня, вам предложить.
Месяц - серебряный шар со свечою внутри,
И карнавальные маски по кругу, по кругу,
Вальс начинается, дайте ж сударыня руку,
И раз-два-три, раз-два-три, раз-два-три, раз-два-три.
Перевод:
ДІАЛОГ ПІД ЯЛИНКОЮ
Ю. Левітанський – С. Нікітін, переклад Ю. Чайки
- Що ж воно коїться в світі?
- Та, бачте, зима.
- Як то – зима?
- А отак. Подивіться, постежте,
Як я зрання калатаюсь, протоптую стежку
Там, де до ваших будівель під’ізду нема.
- Що ж буде далі?
- Та січень.
- Невже?
- Щоб я вмер!
Я ж недаремно абетку придбав старовинну.
Ох, і малюнки ж покреслила в ній хуртовина!
Їх я вже вивчив, до літер узявся тепер.
- Ну, а по січню?
- Та квітень прийде, як назло.
- Квітень по січню? Ви певні?
- Повірте на слово.
В лісі сьогодні сопілка так грала чудово!
Дивно лише, що музики при ній не було.
- Що ж нам сердешним, робити?
- Чого там, живіть.
Шийте спідниці з китайки, як грошей в вас досить.
- Тю! Та китайки ніхто вже сто років не носить!
- Вже як пошиє – де дінеться! – буде носить!
Буде носить, бо ж настане година така,
Що й завірюха ущухне, і крига розтане.
Ну, то давайте ж удвох у це свято різдвяне
Тут, на вечірці, наразі утнем гопака!
Ряжені хлопці й дівчата і сміх без кінця.
Місяць – бліда, зі свічею всередині, куля.
Ось Вам рука (та тримайте, рука ж бо – не дуля!)
І – гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця…
1998
Автору зачет! Никакой политики и грязи. Чистое творчество!
mrgreen: : :
:
